СВІТЛИЦЯ ШЕВЧЕНКОВОГО ЗАПОВІТУ

    З першими весняними днями приходить до нас знову і знову як найдорожчий гість Тарас Шевченко, поет, художник, патріот, наставник, друг  і просто близька людина. Його присутність нині відчувається у кожному українському місті, містечку, селі, у кожній школі, у кожнім домі, навіть у свіжому весняному  повітрі. Завітав він і в Томашгородську ЗОШ І-ІІ ст. №3. Щойно переступиш поріг, як бачиш – він тут, він дивиться на нас своїм ясним поглядом з портрета на виставці у вестибюлі.  Пройшовшись по коридору, помічаєш, що всі члени шкільної сім’ї у ці дні особливо урочисті й привітні, як і личить гостинним господарям. А надто радо запрошують  усіх бажаючих зустрітись з Кобзарем, збагатитись знаннями про його життя, причаститись віщим словом у Шевченкову світлицю, на яку перетворився кабінет української мови і літератури зусиллями членів гуртка «Поліські джерела» та його керівника Щерби В.М.

    Особливо людно було тут у четвер 12 березня. Адже  зібралась уся шкільна родина. Кожен зміг доторкнутися душею до палкого й нескореного серця поета, споглядаючи експонати святково прибраної світлиці: біографічні матеріали,  книги, репродукції картин Шевченка-художника, світлин, малюнки учнів. Сторінки страдницького життя Кобзаря перегорнули для гостей ведучі Щерба Іванна та Кирилович Катерина. Образ Шевченка оживав у його поезіях, які виразно і проникливо читали Марковін Олександр, Шерстюк Віталій, Малко Дмитро, Сидорчук Яна, Стрілець Алла. Усіх присутніх розчулила інсценована розмова допитливого хлопчика Тарасика з матір’ю, яку виконали  учні Блежовець Володимир і Хоменюк Олена. А пісні, які співали в цей день, вже півтора століття співає український народ, а скільки ще співатиме, залежить від кожного з нас. Тож нехай «Заповіт» великого Кобзаря стане заповітом  для нас – зберегти мову народу, його звичаї, його пісні і пронести через віки у майбуття. Впевнена, що кожен, хто відвідав світлицю, присягнув у душі своїй виконати заповіт найщирішого українця Тараса Шевченка.